Перед вами дві фотографії.
На першій— відома російська поетеса Маріна Цвєтаєва, на іншій—Ірена Сендлер.
Перша віддала своїх двох донечок в сиротинець під видом сиріт тому, що їй було занадто важко ними займатися.
Друга жила в Польщі під час окупації фашистами.
Отримавши якимось чином фальшиві документи медичного працівника, вона відвідувала гетто, де утримували євреїв перед знищенням.
Ризикуючи життям, вона виносила дітей в медичній валізі....Дітей старшого віку виводили через каналізаційні стоки...Ще інших вивозили на машині, ховаючи в ящиках.
В такий спосіб їй вдалося врятувати дві з половиною тисячі чужих дітей.
Звісно, що шило в мішку не заховаєш і Ірену "впіймали на гарячому".
Її катували, зламали їй руки і ноги....І засудили до смерті. Проте їй дивом вдалося втекти з в'язниці.
Цвєтаєва не дожила і до п'ятдесяти.
Ірена Сендлер прожила майже сто років.
Дві матері і дві різні долі.
Першою захоплювалися, другої практично ніхто не знає.
Одна писала вірші про любов, а інша сама служила Любові.
Всі ми колись станемо перед Вічністю і кожен з нас зі своєю валізою.
Чиїсь валізи виявляться пустими ...
"Спасеться вона народженням дітей, якщо буде перебувати у вірі, любові та святості з розсудливістю"
(1Тимотея 2,15)
|
|
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий