Його не витягують з пам’яті, як збережений файл, не відмотують назад і не відтворюють у деталях, бо пам’ять на нього не розрахована. Вона чемно фіксує факт, що було, інколи додає оцінку: добре, дуже добре, неймовірно добре або навпаки, але сам досвід, його фізику й хімію, той момент, коли тіло перестає бути набором частин і стає суцільною хвилею, вона стирає без жалю. Ми можемо до болю чітко пам’ятати, що було до: погляд, напруження, затримку дихання, і що було після: тишу, сором, ніжність, байдужість, втому, але сам пік зникає, ніби його ніколи не існувало. Той короткий зліт або падіння, коли свідомість відпускає контроль і людина на мить перестає бути собою, не має місця в мозку, для нього не передбачено комірки, є лише умовна позначка про те, що тут сталося щось важливе. Природа ніби навмисно не дозволяє нам утримувати це в пам’яті, бо інакше життя зупинилося б, людина зависла б у спогаді, а не жила далі. Залишається анатомія, загальне відчуття симпатії або відрази, слабка тінь емоції без тіла, без напруги, без електрики. Час стирає навіть її, і тоді досвід редукується до сухого знання: так, це було, колись, з кимось, у якомусь житті. І саме тому з’являється бажання повторити, не тому що пам’ятаємо, а тому що не пам’ятаємо. Людина знову й знову намагається наздогнати те, що принципово не затримується, повернути те, що за своєю природою не підлягає збереженню. Секс не для пам’яті. Він для моменту. А все, що після, — лише спроба пояснити собі, чому цього моменту знову хочеться.
Спробуймо без емоцій. Чиста арифметика плюс базова фізіологія. Візьмемо умовно здорову людину, яка почала активне сексуальне життя приблизно з 20 років. До 40 років це 20 років. Хтось починає раніше, хтось пізніше, але для розрахунку цього достатньо. Візьмемо дуже усереднений показник — близько трьох сексуальних контактів на тиждень. У молодому віці це часто більше, у зрілому менше, тому цифра радше занижена, ніж завищена. За рік це приблизно 150 контактів, за 20 років близько 3000. Тепер корекція на реальне життя. У жінки є періоди менструацій, вагітності, післяпологового відновлення, гормональних збоїв, хвороб, стресів, втрати лібідо і все це знижує реальну кількість сексуальних контактів, навіть якщо менструації під час вагітності немає. Якщо врахувати хоча б одну-дві вагітності з післяпологовим періодом, паузи, зниження частоти у зрілому віці, реалістична цифра зменшується щонайменше на третину. У підсумку ми отримуємо приблизно 1800-2200 сексуальних контактів за 20 років, і це за умови одного партнера. І тепер головне питання не про почуття, а про роботу мозку: чи може людина пам’ятати кожен із цих майже двох тисяч актів як окрему тілесну подію з повною фізіологією відчуттів, напругою, піком, хімією? Ні. Пам’ять так не працює. Нервова система не зберігає повторювані тілесні пікові стани як окремі епізоди, вона їх узагальнює. У пам’яті залишаються винятки: перший досвід, особлива людина, переломний момент, сильний емоційний контекст. Решта переходить у фон, у загальне знання і відчуття близькості або її відсутності. Тому так, можна пам’ятати окремі моменти й окремих людей. Але пам’ятати кожен сексуальний контакт протягом життя фізіологічно неможливо. І саме про це був допис.
https://tinyurl.com/5233cxn2
Комментариев нет:
Отправить комментарий