Довгий сон накриває планету

Rado Javor

Вже лелеки далеко від дому,

Вже у нори сховались гадюки.

Осінь схожа на чай без лимону.

Тиша схожа на каву без цукру.

Роздяглися осики і клени,

Довгий сон накриває планету.

Мрія схожа на ніч без сирени.

Казка схожа на збиту ракету.

А у схожім на музику степу

Непомітний, як лис на сторожі,

Крізь радари вдивляється в небо

Хтось, на янгола зовсім не схожий.

© Артем Сенчило

 https://bit.ly/3FvAVbO

Ми дістали зимові речі, щоб у них Перемогу зустріти!

 

Ми дістали зимові речі -

Ті, в яких ми війну зустріли,

І у мить опустилися плечі,

Потягнувши до низу спину…

І у горлі чомусь сухо стало,

І одразу згадався той ранок,

Коли плани у всіх відібрали

На вимогу чужих забаганок.

Все, про що ми тоді мрії мали,

Все на паузі ми залишили,

Але всіх навкруги об’єднала

Наша мужність, що дала нам сили

Захищати свою Батьківщину!!!

Залишатись людьми при цьому!!!

Зберігати нашу країну!!!

І не вірити більше нікому!!!

Я поширше розправлю плечі,

І не буду більше тремтіти -

Ми дістали зимові речі,

Щоб у них Перемогу зустріти!!!

Olha Ustymchuk

Ми вбиваємо вбивство, вбиваючи вбивцю

 

Михайло Юдовський

Я хотів би заснути під синім наметом,

де у рванім повітрі, чужім милосердю,

чи то бджоли дзижчать, переповнені медом,

чи то кулі дзинчать, нашпиговані смертю.

Я не знаю, кому і чому закортіло

перенести у яву жерця потойбіччя.

Я не бачу його смертоносного тіла,

але бачу бліде і безоке обличчя -

тільки зашморг губів, що сталево іскриться

і стискає провалля хижацької пащі.

І крадеться війна, як скажена тигриця,

то вогнем, то пітьмою всередені хащі.

Ми вбиваємо вбивство, вбиваючи вбивцю,

ми доводимо світу своє існування.

Помогай тобі Боже, хоробрий мисливцю,

най освячує небо твоє полювання.

Припадає до обрію втомлене сонце,

ледь звучить трав'яна і повітряна мова.

Грає затишним світлом вечірнє віконце.

Повертайся додому. Вечеря готова.

© Михайло Юдовський