пятница, 26 декабря 2025 г.
Kindness corner. When you saved animals - 4
ChatGPT vs Gemini vs Claude vs Grok vs Perplexity
ChatGPT vs Gemini vs Claude vs Grok vs DeepSeek.
Everyone’s asking, “Which one’s the best?”
Truth is: there’s no single winner. Each AI has its own lane.
Some are creative powerhouses. Others are built for deep research, real-time updates, or scalability.
Choosing the right model isn’t about hype, it’s about fit.
Here’s your quick guide 👇
- ChatGPT
The all-rounder. Brilliant for text, audio, video, code, and workflow automation.
- Gemini
Perfect for Google Workspace users. It lives inside Gmail, Docs, Sheets, and Drive.
- Claude
Thoughtful and accurate. Excels at long-context reasoning, legal, and policy-heavy work.
- Grok
The social AI. Pulls live data from X (Twitter) and keeps you ahead of real-time trends.
- DeepSeek
Open-source, cost-efficient, and technically strong, ideal for large-scale or custom AI setups.
Here’s the real insight:
Mastering AI isn’t about picking one model. It’s about knowing which model to use, when.
Tell me in the comments: What’s the most underrated AI model in your opinion?
Credits to Amit Rawal. Follow him for more.
https://tinyurl.com/4udvva97
четверг, 25 декабря 2025 г.
Technological breakthrow - 5
Electric plasma jet engines: The future of air travel, or impossible dream?
Seventy hours of continuous operation without burning a single drop of fuel sounds impossible — yet engineers have now demonstrated exactly that. The test replaces traditional combustion with superheated plasma to generate thrust.
Instead of igniting fuel, the system uses electrically energized plasma to accelerate airflow. This removes combustion entirely, eliminating emissions tied to burning hydrocarbons.
If scaled, the implications could be massive for aviation and aerospace. Aircraft endurance could increase dramatically, while maintenance demands tied to combustion systems may drop.
The concept is especially promising for long-endurance drones, high-altitude platforms, and specialized aircraft where efficiency matters more than raw speed.
While commercial passenger use is still far off, this experiment signals a potential shift in how propulsion is defined. Aviation’s future may rely less on fuel — and more on physics.
The article:
The concept of a system of propulsion that runs on electricity and air is very attractive in today’s increasingly green-thinking world. Gone would be the messy fossil fuels and noisy exhaust of conventional jet engines. Carbon-neutral commercial flight on a large scale would finally be a real possibility. Recently, the concept of the electric plasma jet engine has sparked the imaginations of aerospace innovators and environmentalists alike. However, there are some very significant problems to overcome, if this type of propulsion is to make practical inroads into the current air-travel market.
Let’s go over the basics of the electric plasma jet engine and examine some of the challenges faced by its proponents.
Plasma-based propulsion systems have already seen some success… in space
First, we must point out that the concept of harnessing the properties of plasma (a natural state of matter along with solid, liquid, and gas), has already proven successful in several experimental and practical forms. Ion thrusters, plasma propulsion engines, helicon plasma thrusters, magnetoplasmadynamic thrusters, pulsed inductive thrusters, electrodeless plasma thrusters, and the Variable Specific Impulse Magnetoplasma Rocket (VASIMR) are several variations of plasma engine/thruster technology in various stages of development to propel satellites and/or spacecraft. The European Space Agency, Iranian Space Agency, Australian National University, Busek, and Ad Astra Rocket Company have all developed plasma propulsion systems for space.
In 2011, NASA partnered with Busek to launch the first hall effect thruster, a type of ion thruster that was the TacSat-2 satellite’s main propulsion system once in orbit. The company has since launched several hall effect thrusters that they say could deliver “a small payload in low Earth orbit… to low lunar orbit. This incredible amount of range is unachievable for any chemical propulsion system in the same weight class.”
So, plasma-based propulsion methods such as ion thrusters have shown practical (though limited) use in space, where there is no gravity and no air resistance to overcome, and cumulative (if small) amounts of thrust can produce significant velocity over time. However, developing an electric-plasma jet engine that produces enough thrust in Earth’s atmosphere to potentially replace today’s jet engines is a much loftier goal.
How does an electric plasma jet engine work?
Rather than harnessing the attraction of differently charged ions, the concept behind the electric plasma jet engine involves superheated plasma and magnetrons (like in a microwave). In 2020, Professor Jau Tang of the Institute of Technological Sciences at Wuhan University in China announced his team’s invention of a magnetron-accelerated plasma jet design.
Tang’s design ionizes compressed air by running it past electrodes, then forces it along a specially designed quartz tube. This produces a low-temperature plasma. The tube containing this plasma intersects with a wave guide, which is essentially a pipe containing magnetron-generated microwaves. The wave guide narrows at the point where it intersects with the quartz tube, and the microwaves in the narrowed portion are at their greatest intensity. The focused microwaves excite charged particles in the plasma, forcing them to oscillate wildly and generating a release of energy, including producing heat of 1,000 degrees Celsius (1,832 degrees F). This, in turn, creates thrust along the quartz tube which acts as a rudimentary jet nozzle to direct the thrust.
Tang’s experiments showed a 1-kilogram steel ball being momentarily lifted off of the 24 mm diameter tube by the expanding gases and plasma. Tang hopes his design, after further refinement, may be used to power drones, before eventually being scaled up enough to power manned aircraft.
This all sounds exciting and media outlets ate up the story at the time. However, as with many potential technological breakthroughs in their early stages, the theoretical possibilities don’t line up with current realities or technological limitations.
Power and size limitations of electric plasma-jet engines
Analysis of Tang’s experiments show that his engine produced around 28 newtons of thrust per kilowatt (kW) of power consumed. (Another source says 10 newtons of thrust at 400 watts.) Researchers have postulated that if the technology is scaled up, the amount of thrust could be comparable to conventional jet engines.
“Ay,” as the Bard wrote, “There’s the rub.” One source says that based on the original 1 kg ball being lifted off a 24 mm tube, to reach the required airflow to compete with today’s jet engines, the electric-plasma jet engine would need to be scaled up by a factor of 15,000. And of course, with increased scale comes increased weight and size, which are not conducive to efficient air travel.
An even larger problem (literally) is the issue of how to achieve the required electrical power supply on a moving/flying craft without a connection to the local power grid. As noted, Tang’s experimental engine produced around 28 newtons of thrust. By comparison, the Airbus A320’s CFM56-5B engine produces between 98,000 and 147,000 newtons of thrust, and the aircraft requires two engines to achieve its performance goals. One analysis showed that, assuming the same thrust requirements, an electric/plasma jet engine (if one could even be scaled appropriately to become airborne) would require about 7,800 kW of power. This equates to 570 complete Tesla-sized battery power units for a single hour of flight. The current A320 can theoretically only accommodate 130 of these power units as its total payload. And that, of course, wouldn’t leave any surplus for, say… passengers and luggage, not to mention Diet Dr. Pepper and salted peanuts.
In short, there is currently no existing battery technology with the effective power-to-weight ratio to get such a large propulsion unit off the ground. Jet fuel contains far more energy than batteries can manage at the same weight (up to 43 times more). Weight is always the primary problem to overcome in any flying craft, and current battery technology can’t support the power needs of even a single theoretically upscaled electric plasma jet engine, let alone a pair of them. Detractors also point out that getting that much electrical power from the onboard power source to the engines is another problem that is currently insurmountable, requiring the use of superconducting materials that don’t exist yet.
Proponents of the electric plasma-jet engine claim that it would utilize no fossil fuels, but this is similar to all arguments in favor of electric vehicle use, in that it assumes a clean/renewable source of electric power. Today, only 20% percent of electricity generated in the US is considered clean or renewable. The remainder still comes from burning fossil fuels or from nuclear reactors. Additionally, all of the fossil fuels burned by all of the world’s airliners only account for around 13% of carbon emissions generated annually. So it could be argued that there are larger and easier “green” targets to hit than pie-in-the-sky visions of electric/plasma jet-powered air travel.
In attempting to solve the electric power requirement problem, some bolder researchers point out that there are now conventional nuclear fission reactors small enough that they could theoretically be placed on a large passenger aircraft and generate enough electrical power to drive future upscaled electric/plasma engines. Whether or not passengers and governments will tolerate nuclear-powered commercial flight is a question for the future, but we’re betting it will be a hard sell. Stationary nuclear reactors are enough of a problem already, and society isn’t going to want to deal with the effects of any crashes of nuclear-powered airliners.
Another sci-fi-type solution might be to use high-powered lasers or directed-energy generators to beam power to an airborne vehicle. This is theoretically doable with highly accurate tracking and navigation technology, but the amount of power that would need to be sent along the beam to sustain a flying airliner is currently not even in the realm of possibility.
Furthermore, all of this (admittedly fun) speculation assumes that Professor Tang’s claims of newtons of thrust per kW are accurate. Steven Barrett, MIT professor of aerospace engineering and designer of the first ion-powered aircraft that flies without any moving parts, was very skeptical of the Wuhan group’s claims of thrust to begin with. Barrett tweeted, “it’s flawed on both the physics and the measurements. They’ve built a pressure cooker with heating from microwaves, with a valve that rattles when the air in the tube is heated enough, then interpreted the transient air escaping as sustained thrust.”
Them’s fightin’ words, but regardless, Tang’s hopes of an electric-plasma jet powered drone haven’t yet come to fruition, and we’ve seen no further progress on any attempts to scale up an electric plasma jet engine.
So, as all-electric flight continues to evolve in some limited markets (eVTOL, air taxis, and even regional jet routes by 2030), it seems unlikely that there will be enough global interest in electric-plasma jet engine development to spur the kind of advancements necessary to make it a reality. At least for the time being.
–By Jeff Davis, Intergalactic Scribe
Sources:
https://technology.nasa.gov/patent/LEW-TOPS-34
https://www.nasa.gov/general/the-potential-for-ambient-plasma-wave-propulsion/
https://www.busek.com/hall-thrusters
https://youtu.be/hiXuHjyxW14?si=ewZr7PYMkDrYJI3C
https://youtu.be/SFGoimjxxjk?si=BOV7tsA59LMiU3VH
https://en.wikipedia.org/wiki/Plasma_propulsion_engine
https://tinyurl.com/2t53ywwvсуббота, 20 декабря 2025 г.
18 цікавих фактів про Данію
1. Данія відома тим, що має одну з найщасливіших популяцій у світі, постійно займаючи високі позиції у Світовому звіті про щастя.
2. Датська концепція "hygge" є важливою частиною їхньої культури, що означає затишне, задоволене відчуття благополуччя, яке часто досягається через прості задоволення, такі як тепло, смачна їжа та близьке товариство.
3. Данія є батьківщиною відомого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, відомого своїми історіями, такими як "Русалочка" та "Гидке каченя".
Чарівний ліс Ганса Крістіана Андерсена! Птахи справді мають захоплюючий вигляд на цей чарівний ліс з повітря! Ліс був заснований у 2001 році і нагадує вирізку з паперу Андерсена «Голова Сонця»
Візерунок створений з поєднання дубів і лип.
4. Копенгаген, столиця Данії, є домом для знаменитого Тіволі Гардens, одного з найстаріших парків розваг у світі.
5. Данія славиться своєю велосипедною культурою, з розгалуженою мережею велосипедних доріжок і високим відсотком населення, яке використовує велосипеди для щоденних поїздок.
6. Статуя Русалочки в Копенгагені є одним із найбільш впізнаваних пам'яток Данії, натхненною казкою Андерсена. Вона не лише є туристичною атракцією, але й символом данської культури та ідентичності.
Русалочка в Копенгагені – одна з найвідоміших пам'яток Данії і справжній символ міста. Статуя Русалочки, натхнена однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена, була створена скульптором Едвардом Еріксеном і встановлена у 1913 році.
Ось кілька цікавих фактів про цю чарівну скульптуру:
1. Історія створення: Ідея встановлення скульптури виникла у сина засновника пивоварні Carlsberg, Карла Якобсена, який був вражений балетом "Русалочка" і вирішив увічнити цю історію у вигляді статуї.
2. Модель: Для створення статуї Едвард Еріксен використав свою дружину Еліне Еріксен як модель для тіла Русалочки, а балерина Еллен Прайс надала обличчя.
3. Розташування: Статуя розташована на набережній Ланґелініє, недалеко від центру Копенгагена. Вона сидить на камені і дивиться на море, привертаючи увагу численних туристів.
4. Вандалізм: На жаль, статуя не раз піддавалася актам вандалізму. Її кілька разів позбавляли голови, руки і навіть фарбували в різні кольори, але вона завжди відновлювалася і повертається на своє місце.
5. Місцева гордість: Незважаючи на свою невелику висоту – всього 1,25 метра, Русалочка є гордістю данців і обов'язковим пунктом для відвідування в Копенгагені.
7. Данія є однією з найбільш екологічно свідомих країн у світі, зобов'язуючись до сталого способу життя та скорочення свого вуглецевого сліду.
8. Зелена країна: Данія є лідером у сфері сталого розвитку та екологічних технологій, зокрема вітрова енергія становить значну частину її енергетичного балансу .
Цей кемпінг Oasen Rømø розташований у мальовничому зеленому і тихому куточку маленького данського острову Ремьо. І всього за коротку поїздку звідти ви знайдете щось досить унікальне для Данії — пісковий пляж Ремьо, який тягнеться вздовж всього західного берега прямо посеред Вадденського моря. Там Ви можете припаркувати свою машину або проїхатися по, здається, нескінченній ділянці піску.
Оазис Ремьо- Чудова зона для будинків на колесах/фургонів і житлових автомобілів. Чисто, можлива пральна машина, кімната відпочинку, сауни, душові, також доступна для людей з обмеженими можливостями пересування. Багато парковочних місць можна взяти онлайн або забронювати на місці.
9. Датська монархія є однією з найстаріших у світі, що налічує понад тисячу років, а королева Маргрете II є нинішньою правлячою монархинею.
Церква Спасителя (Vor Frelser Kirke) район Кристіанхавн, Копенгаген. Данія
Шпиль цієї церкви - одна з головних туристичних атракцій Копенгагена, що пропонує відвідувачам неймовірний панорамний вид на місто. Копенгаген складається з понад 80 малих островів як природних, так і штучних. І Кристіанхавн був першим островом, штучно створеним з метою бути незалежним міським районом, тому потребував церкви. Церква була побудована в 1695 році, а шпиль завершений у 1752 році.
І тут дійсно варто піднятися 400 сходинками на 83-метрову вежу та насолодитися вражаючим видом!
10. Країна має сильну традицію дизайну, особливо в меблях, з такими іменами, як Арне Якобсен і Ганс Вегнер, які здобули міжнародне визнання.
11. Данія має високий рівень життя, з відмінним медичним обслуговуванням, безкоштовною освітою та сильною соціальною системою.
12. Відомий музей вікінгів у Роскілле демонструє добре збережені вікінгські кораблі, що відображає багатий історичний спадок Данії під час епохи вікінгів.
Музей кораблів вікінгів у Роскіллі – це музей, порт і діюча верф, де кораблі перебудовують із застосуванням стародавніх технологій.
У музеї представлено 5 кораблів вікінгів, навмисно затоплених близько 1070 року у фіорді Роскільде (ймовірно, щоб захистити гирло) і знайдених у 1962 році. Це різні типи кораблів, від транспортних до військових, збереглися від 25% до 70%. Пізніше знайшли ще 9, найбільший з них знаходиться в Копенгагені
13. Лего було винайдено в Данії у 1932 році Оле Кірком Крістіансеном, і сьогодні компанія залишається великим гравцем на світовому ринку іграшок.
14. Країна також відома своїм гастрономічним туризмом. Данія має свою унікальну гастрономічну традицію, включаючи такі страви, як сморреброд (відкриті бутерброди) та різноманітні морепродукти. Копенгагеном має кілька світових ресторанів, включаючи Noma, який часто називають одним із найкращих ресторанів у світі. Копенгаген також славиться своєю вуличною їжею.
15. Данія має розгалужене узбережжя і славиться своїми живописними пляжами, особливо вздовж півострова Ютландія, які приваблюють туристів під час літніх місяців.
16. Данія славиться своїми замками та палацами, зокрема, на її території розташовано понад 600 історичних будівель, включаючи замки Фредеріксборг і Хельсингер (Ельсінор), відомий завдяки п'єсі Шекспіра "Гамлет" .
17. Народні традиції: У данському фольклорі важливими персонажами є Ніссе — домашній дух, який асоціюється з Різдвом. Данці вважають, що Ніссе приносить удачу, якщо його добре годувати .
18. Традиційні свята: Крім Різдва та Великодня, у Данії відзначають свято святого Миколая 6 грудня та день святого Ханса, коли запалюють великі багаття на березі моря .
https://tinyurl.com/3jdd7fpp
Cat impossible - 5
Cat is solist
Розлучений юрист, який поховав сина, побудував імперію.
Збанкрутілий, розлучений батько поховав свого 9-річного сина. Потім допоміг збудувати імперію вартістю 900 мільярдів доларів.
Чарлі Мангеру тоді було 31.
Його перший шлюб розпався. Грошей майже не лишилося. Син Тедді щойно помер від лейкемії.
Він не міг оплатити лікування. Довелося дивитися, як помирає його дитина, і водночас думати про гроші.
Більшість людей зламалися б. Опустили руки. Дозволили б горю й поразці з’їсти себе зсередини.
Але не Мангер.
Він повернувся до роботи. Почав будувати все з нуля.
Працював юристом. Успішним. Заробляв непогано.
Але бачив стелю. Міняти години життя на долари. Часом завжди розпоряджається хтось інший.
Тоді він почав інвестувати паралельно. Спершу маленькі угоди. Нерухомість. Приватні інвестиції.
Люди говорили йому: сиди тихо.
«Ти ж юрист, а не інвестор».
«Тримайся безпечного».
«Ти вже раз усе втратив».
Він не слухав.
Мангер зрозумів те, до чого більшість так і не доходить.
Вихід із болю — це не комфорт. Це стати настільки майстерним у чомусь, що твої обставини просто змушені змінитися.
Тому він читав. Усе підряд. Фізику. Біологію. Психологію. Історію. Економіку.
Не тільки фінанси. Усе.
Люди крутили пальцем біля скроні.
«Яке відношення психологія має до інвестицій?»
«Навіщо тобі еволюція?»
«Зосередься на головному».
Але Мангер бачив зв’язки, яких не бачив ніхто інший.
Він створив те, що називав «ментальними моделями». Рамки мислення з різних дисциплін. І застосував їх до бізнес-рішень.
Він думав не як типовий інвестор. А як науковець. Як психолог. Як математик. Одночасно.
Так він і зустрів Воррена Баффета.
Їх познайомили за вечерею в Омасі.
Баффет уже був успішним. Уже керував власним інвестфондом.
Але саме Мангер змінив його спосіб мислення.
До Мангера Баффет купував дешеві компанії — «окурки сигар»: зробив одну затяжку цінності й викинув.
Мангер переконав його купувати чудові компанії за справедливою ціною, а не посередні — за дуже низькою.
«Набагато краще купити чудову компанію за справедливою ціною, ніж посередню компанію за чудовою ціною».
Цей зсув мислення й побудував Berkshire Hathaway.
Мангер став віцепрезидентом. Партнером Баффета в мисленні більш ніж на шість десятиліть.
Не працівником. Партнером. Рівним розумом.
Кожне велике рішення в Berkshire проходило крізь обох.
Але ось що відрізняло Мангера від більшості мільярдерів.
Він ніколи не хотів слави.
Баффет був обличчям компанії. Обкладинки журналів. Інтерв’ю. Камери.
Мангер залишався в тіні. Казав те, що думав. І йому було байдуже, подобається це людям чи ні.
Його робота була не в тому, щоб бути популярним. А в тому, щоб бути правим.
І він був безжально чесним.
Розносив погані ідеї прямо в обличчя. Нічого не прикрашав. Відкрито казав інвесторам, що вони поводяться як дурні, коли так і було.
«Покажіть мені стимул — і я покажу вам результат».
«Інвертуй, завжди інвертуй».
«Найкраще, що може зробити людина, — допомогти іншій людині знати більше».
Ніякого «мотиваційного туману». Лише тверда правда, яку мало хто хотів чути.
Він годинами читав щодня. Діти жартома називали його «книжка на ногах».
У 99 років він усе ще працював. Усе ще думав. Усе ще вчився.
Ніколи не пішов «на пенсію». Не сповільнився. Не перестав бути допитливим.
Бо Мангер розумів те, що більшість пропускає повз:
Твій найгірший момент — це не кінець. Це старт.
Він втратив сина. Втратив шлюб. Втратив гроші.
І замість того, щоб дозволити цьому зруйнувати себе, він зробив із цього паливо.
Побудував статки. Побудував спадщину. Допоміг створити одну з найуспішніших компаній в історії.
Усе тому, що відмовився залишатися на дні.
Який свій біль ти дозволяєш собі визначати, а не підштовхувати вперед?
Яку поразку ти сприймаєш як кінець, а не як початок?
Мангер поховав свою дитину. Підвівся з нуля. Став мільярдером і легендою.
Не всупереч болю. А завдяки тому, чому цей біль його навчив.
Перестань думати, що твої найгірші моменти дискваліфікують тебе з гри.
Почни думати, як Чарлі Мангер.
Читай усе. Поєднуй ідеї, які ніхто не поєднує. Говори правду, навіть коли вона незручна.
І ніколи не дозволяй трагедії стати виправданням, щоб здатися.
Розлучений юрист, який поховав сина, побудував імперію.
Бо вирішив, що його біль зробить його сильнішим, а не меншим.
Твій відкат — це не твоя історія.
Твоя історія — це те, що ти зробиш далі.
https://tinyurl.com/ycx4kcnu
четверг, 18 декабря 2025 г.
«Неизвестная» Крамская
Картина Ивана Крамского «Неизвестная», часто называемая «Незнакомка»,
написана в 1883 году. Портрет окутан тайной, поскольку личность модели так и не была установлена. Крамской намеренно создал собирательный образ, сочетая черты реальных людей: дочери Софьи, прототипов, вроде Матрены Саввишны и княгини Юрьевской.
Как бы ни спорили кто именно изображен на картине — сходство с Софьей Ивановной Крамской очевидно.
Иван Крамской, портрет дочери Сони, 1870-е
Дочь художника Ивана Крамского, отцовская любимица, единственная девочка среди братьев — Софья Крамская — родилась в 1867 году. «Соня была некрасива, но с умным, энергичным лицом, живая, веселая и необычайно талантливая к живописи…
Портрет Сони Крамской после болезни. Автор: И.Н.Крамской..
В детские годы Соня среди знакомых считалась некрасивой, но в юности, как это случается со многими девочками, похорошела. Однако для отца она всегда была самой любимой моделью. Даже когда девочке из-за болезни обстригли волосы и у нее на голове отрастал неровный ежик (Соня пыталась прикрыть его кружевной косынкой), и тогда на полотнах отца дочь-подросток красавица с бездонными глазами.
В детские годы Соня среди знакомых считалась некрасивой, но в юности, как это случается со многими девочками, похорошела. Однако для отца она всегда была самой любимой моделью. Даже когда девочке из-за болезни обстригли волосы и у нее на голове отрастал неровный ежик (Соня пыталась прикрыть его кружевной косынкой), и тогда на полотнах отца дочь-подросток красавица с бездонными глазами.
В 16—17 лет Соня… похорошела, волосы отросли. Фигура у нее стала длинная, тонкая. Она прекрасно танцевала. Ее веселость, остроумие и обаяние привлекали к ней много поклонников»
Софьей восхищался Репин, начинал ухаживать Альберт Бенуа, женихом стал представитель известной медицинской династии Сергей Сергеевич Боткин.
Иван Крамской на радостях написал два великолепных парных портрета жениха и невесты
Но неожиданно для всех помолвка была расторгнута — Сергей Боткин влюбился в подругу невесты Александру Третьякову, и молодые люди поженились. Соня Крамская нашла в себе силы сохранить с приятельские отношения с Александрой, но происшедшее сильно её ранило, и молодая девушка с головой ушла в живопись.
На портрете, написанном отцом после разрыва помолвки дочери, Соня выглядит задумчивой и опустошенной
Крамской, чтобы отвлечь дочь от терзаний, отправился с нею в заграничную поездку. Там Соня начала рисовать этюды юга Франции, позднее посещала частную живописную школу в Париже, делалая очевидные успехи в портретной живописи. «Дочка моя, известная ветреница, начинает подавать мне серьезные надежды, что уже есть некоторый живописный талант»
И.Н. Крамской. Автопортрет "Крамской пишущий портрет дочери Софьи"1884 г
Сам Иван Крамской давал уроки живописи дочерям императора и был своим при дворе, — Благодаря этому Софья написала ряд работ, запечатлев императора, императрицу, цесаревича и их других родственников.
Со временем она стала признанным художником, книжным иллюстратором, имела много заказов, неоднократно и с большим успехом принимала участие в различных художественных выставках самого высокого уровня.
Софья Юнкер-Крамская. Портрет девочки
Видя её упорство и талант живописца, Крамской очень беспокоился за будущее дочери: «Девочка, а как сильна, как будто уже мастер. Подумаю иногда — да и станет страшно: личная жизнь грозит превратиться в трагедию».
Софья Крамская действительно долго не могла оправиться от удара, ни в кого не влюблялась и не выходила замуж. Только в зрелом возрасте, в 1901 году, когда отца уже давно не было в живых, она заключила брак с петербургским юристом финского происхождения Георгием Юнкером. Брак оказался счастливым. Но семейная жизнь закончилась в 1916 году, когда Юнкер скоропостижно скончался. А через год начались другие беды — революция, гражданская война, смерть матери… Софья Ивановна Крамская, которой было уже далеко за пятьдесят, старалась каким-то образом вписаться в эту новую и не совсем понятную ей жизнь. С 1918 года она работала в художественно-реставрационных мастерских Главнауки.
Ей, верующему человеку, пришлось стать организатором антирелигиозного музея Зимнего дворца, иллюстрировать «Историю религии» в издательстве «Атеист». Веру свою Софья Ивановна особо не скрывала, как и не скрывала христианское желание помочь ближнему.
В Ленинграде страдало много её знакомых из «прошлой жизни» — смолянок, фрейлин, просто лиц дворянского происхождения. Лишённые всего, многие буквально голодали. Дочь художника помогала им устроиться на работу, пусть с самым скромным жалованьем, достать переводы, уроки, перепечатку на машинке, чтобы как-то выжить. Всё это и вменили пожилой женщине в вину — и то, что «была очень религиозной», и то, что помогала друзьям.
Софья Юнкер-Крамская была арестована 25 декабря 1930 года. По статье УК 58-11 РСФСР её обвинили в создании ни много ни мало «контрреволюционной группировки из бывшей знати, ставившей себе целью внедрение своих людей в разные советские учреждения на службу для собирания сведений о настроениях…». Все проходившие по делу говорили о религиозности художницы, что усложняло её положение.
Юнкер-Крамская была приговорена как «чуждый элемент» к трём годам ссылки в Сибирь. Из-за нервного потрясения у неё случился инсульт. С тяжёлым параличом была отправлена в тюремную больницу, кое-как подлечили и послали по этапу в Иркутск. Полупарализованная женщина добралась до Иркутска, но через три недели её перевели в Канск, а затем, с ухудшившимся состоянием, — в Красноярск.
15 октября 1931 года Юнкер-Крамская из красноярской больницы написала письмо жене Максима Горького Екатерине Павловне Пешковой, оказывавшей помощь политзаключённым. Софья Ивановна рассказала о тяжёлой болезни, о перенесённых во время ссылки двух операциях. Она пыталась доказать, что приносит пользу, что всегда, несмотря на состояние здоровья, работала: в Иркутске — как иллюстратор учебников и колхозных журналов, в Канске — как фотограф и ретушёр в местной газете.
В Красноярске с ней случился второй удар, отнялась левая часть тела. Её просьба состояла в смягчении участи: если нельзя вернуться домой в Ленинград, то пусть её хотя бы оставят в Красноярске до поправки:
«Я пишу и портреты, и плакаты, лозунги, афиши, вывески, иллюстрации, знаю фотографическую ретушь, раскраску фотографий, знаю языки, я работать могу, люблю…»
Благодаря поданному прошению, хлопотам брата, с формулировкой
«в связи с неизлечимой болезнью и так как ссыльная не представляет социальной опасности»,
25 марта 1932 года Софье Ивановне позволили вернуться в Ленинград. Она написала благодарственное письмо Е. П. Пешковой, сообщив, что собирается работать и дальше, насколько позволят силы.
Через год, в 1933 году, художница умерла при довольно странных обстоятельствах. Якобы она уколола палец, когда чистила селёдку, и «умерла от рыбьего яда». Реабилитировали её за отсутствием состава преступления только в 1989 году.
«Девушка в кружевном чепце», 1900-е
Увы, сегодня нам остается лишь читать об успехах Крамской. Значительная часть ее работ была уничтожена в 1942 году во время пожара в музеее родного ее отцу воронежского Острогожска.
Софья Юнкер-Крамская. Спящая.
https://tinyurl.com/mrxyuxec
Подписаться на:
Комментарии (Atom)