Достатньо однієї дози: вчені виявили у жаб бактерію, яка може знищувати рак

 

Андрій Колотовкін

Вчені з Японії виявили бактерію в кишечнику японських деревних жаб, яка здатна знищувати пухлини після одноразового введення. У науковій роботі йдеться, що бактерія Ewingella americana продемонструвала надзвичайно потужну здатність знищувати пухлинні клітини та перевершила стандартні методи лікування.

Як повідомляє видання New Atlas, про відкриття повідомили дослідники японського інституту передових наук і технологій, які вивчали мікробіом амфібій та рептилій. Автори зазначили: "Ewingella americana продемонструвала надзвичайно потужну цитотоксичну активність із селективною здатністю до націлювання на пухлини, що є характерною для факультативних анаеробних бактерій".

Рідкісні пухлини у природі

Дослідники звернули увагу на амфібій і рептилій через те, що у диких умовах у цих тварин пухлини трапляються вкрай рідко. Якщо новоутворення і з’являються, то зазвичай це пов’язано із забрудненням довкілля або лабораторними умовами. При цьому такі тварини живуть довше, ніж можна було б очікувати з огляду на їхній розмір, і витримують значні клітинні навантаження під час метаморфоз чи регенерації.

Науковці припустили, що частина природного захисту від раку може бути пов’язана не лише з клітинами організму, а й із бактеріями, які живуть у кишечнику. Для перевірки цієї гіпотези команда ізолювала 45 штамів бактерій від японських деревних жаб, тритонів та ящірок. Після багатоетапного відбору залишилися дев’ять мікроорганізмів з протипухлинними властивостями, серед яких Ewingella americana показала найсильніший ефект.

Подробиці механізму

У ході експериментів бактерію одноразово вводили внутрішньовенно мишам із колоректальним раком. У всіх піддослідних тварин пухлини повністю зникли. Згодом мишей повторно піддавали впливу ракових клітин, але нові пухлини не розвивалися, що вказує на формування тривалої імунної пам’яті.

Вчені встановили, що бактерія діє за подвійним механізмом. Вона активно накопичується в умовах низького вмісту кисню, характерних для пухлин, і за 24 години збільшує свою чисельність у тисячі разів. Водночас бактерія виділяє токсини безпосередньо всередині пухлини та активує імунну відповідь організму.

Не шкодить здоровим тканинам

Дослідники встановили, що Ewingella americana вибірково накопичується лише у пухлинному середовищі та не пошкоджує здорові органи. За словами науковців, це пов’язано з особливостями самих пухлин – нестачею кисню, підвищеною проникністю судин і локальним пригніченням імунітету.

У публікації зазначено, що після введення бактерія швидко зникала з кровотоку і ставала невиявною вже через 24 години. Запальні реакції були короткочасними і повністю зникали протягом 72 годин. Протягом двох місяців спостережень у мишей не зафіксували ознак ураження органів або хронічної токсичності.

Безпека та контроль

Окремо дослідники наголосили на безпеці такого підходу. Бактерія виявилася чутливою до антибіотиків, що дозволяє швидко втрутитися у разі небажаних ефектів. У звіті зазначено, що штам має мінімальну патогенність і вигідно відрізняється від генетично модифікованих бактерій, які також тестують у протипухлинній терапії.

Автори дослідження підкреслили, що результати поки що отримані лише на тваринних моделях. Хоча пухлини мишей і людей мають багато спільних молекулярних маркерів, між імунними системами існують суттєві відмінності. Однак вчені вважають цей напрям перспективним для подальших розробок.

Наступні кроки

Надалі команда планує перевірити ефективність бактерії при інших видах раку, зокрема раку молочної залози, підшлункової залози та меланомі. Також дослідники мають намір уточнити оптимальні дози і способи введення та оцінити можливість поєднання бактеріальної терапії з імунотерапією та хіміотерапією.

У висновках автори наголосили, що відкриття підтверджує великий терапевтичний потенціал мікробіому нижчих хребетних. На їхню думку, це може стати основою для створення нового класу протиракових препаратів.

https://tinyurl.com/53d674m6

Сохранять полноценный тонус эмоциональной жизни

 

'Меня часто спрашивают, что такое «Чёрный квадрат» Малевича. Я отвечаю: это декларация – «Ребята, всё кончилось». Малевич правильно тогда сказал, суммируя глобальную деформацию и слом, отражённые прежде в кубизме. Но ведь трудно с этим смириться. Поэтому и началось: дадаизм, сюрреализм, «давайте вещи мира столкнём в абсурдном сочетании» – и поскакало нечто на кузнечиковых ножках. И дальше, и дальше… уже концептуализм, и проплыла акула в формалине. Но это всё не то, это упражнения вокруг пустоты: чего бы такого сделать, чтобы все удивились и не обсмеяли бы.

Больше того, начиная с XVIII века, начался глобальный процесс, который я называю «Гибель богов» – недаром есть такая опера у Рихарда Вагнера. Потому что этот фактор – мифологический – перестал быть главным содержанием и оказывать влияние на пластические искусства. Можно писать «Явление Христа народу» и в тридцатом столетии, но это время, время известного нам великого искусства, кончилось. Мы видим, как разрушается принцип эстетики, духа и принцип идеала, то есть искусства как высокого примера, к которому надо стремиться, сознавая всё свое человеческое несовершенство.

Возьмите Достоевского. Его Сонечка в совершенно ужасающих обстоятельствах сохраняет ангельскую высоту духа. Но в новом времени, а значит, и в искусстве Дух становится никому не нужен. Поскольку искусство, хотите вы этого или нет, это всегда диалог с миром.

А в мире и сейчас, и в обозримом грядущем осталась только реальность как стена, как груда кирпичей, которую нам и показывают, говоря: вот это искусство. Или показывают заспиртованную акулу, но она вызывает только отвращение, она не может вызвать другое чувство, она не несёт ничего возвышенного, то есть идеала. Как выстраивать мир при отсутствии идеала? Я не пророк, но мне ясно: то, что сейчас показывают на наших биеннале, это уйдёт. Потому что консервированные акулы и овцы – это не художественная форма. Это жест, высказывание, но не искусство.

Пока есть – и он будет длиться долго – век репродукций, век непрямого контакта с художественным произведением. Мы даже музыку слушаем в наушниках, а это не то же самое, что слышать её живьём. Но репродукция ущербна, она не воспроизводит даже размера, что уж говорить о многом другом. Давид и его уменьшенный слепок – это не то же самое, но чувство «не то же самое», оно потеряно. Люди, посмотрев телевизионную передачу о какой-либо выставке, говорят: «Зачем нам туда идти, мы же всё видели». И это очень прискорбно. Потому что любая передача через передачу абсолютно не учит видеть. Она в лучшем случае позволяет запечатлеть сюжет и тему.

Постепенно люди отвыкнут от прямого общения с памятниками. К сожалению, несмотря на туризм и возможность что-то посмотреть, новые поколения всё больше будут пользоваться только копиями, не понимая, что есть огромная разница между копией и подлинным произведением. Она зависит от всего: от размеров, материала, манеры письма, от цвета, который не передаётся адекватно, по крайней мере, сегодня. Мазок, лессировка, даже потемнение, которое со временем уже входит в образ, мрамор это или бронза, и прочее, прочее – эти ощущения окончательно утеряны в эпоху репродукций.

Я не мистик, но есть определённое излучение той силы, которую отдаёт художник, работая над картиной иногда много лет. Это насыщение передаётся только при прямом контакте. То же с музыкой. Слушать музыку в концертных залах и её воспроизведение даже на самом новейшем носителе – это несравнимо по воздействию. Я уже не говорю о той части общества, которая читает дайджесты и выжимку из «Войны и мира» на сто страниц.

Вот с этим укорочением, уплощением и обеззвучиванием человечество будет жить, боюсь, долго. Необходимо будет снова воспитать в человеке понимание, что ему необходим сам подлинник как живой источник, чтобы сохранять полноценный тонус эмоциональной жизни.

Власть технологий приведёт к тому, что всё будет исчерпываться получением информации, но будет ли уметь человек грядущего читать глубину, понимать суть, особенно там, где она не явна? Или он не увидит ничего, например, в суриковской «Боярыне Морозовой», кроме фабулы: на санях увозят женщину, поднимающую свой знак веры, а кругом народ. Но почему сани идут из правого угла в левый верхний? Между тем это не просто так, Суриков долго над этим работал и почему-то сделал так, а не по-другому. Будут люди задумываться над тем, почему тот или иной портрет профильный, а не фасовый? Или почему, например, фон просто чёрный?

Чтобы содержание искусства было доступно людям будущего, надо смотреть на великие картины, надо читать великие произведения – они бездонны. Великая книга, будучи перечитанной, на каждом новом этапе жизни открывает вам свои новые стороны. Я пока знаю тех, кто перечитывает великие книги. Их ещё много. Но всё больше будет людей, кто никогда не станет перечитывать ни Пушкина, ни Лермонтова, ни Гёте, ни Томаса Манна. Понимание поэзии тоже уходит. Думаю, в будущем только редчайшие люди будут наслаждаться строками «На холмах Грузии лежит ночная мгла…».

Я не могу предвидеть изменения во всей полноте, как не могла предвидеть интернет. Но знаю, что необходимость в искусстве, вот в этом эстетически идеальном типе деятельности человеческой, снова наберет силу – но мы пока не знаем, в какой форме. И знаете, из чего я делаю такой вывод? Из того, что люди – вы, я, много ещё людей – они продолжают рисовать пейзажи, писать стихи, пускай неумелые и незначительные, но эта потребность есть.

Маленький ребёнок всегда начинает рисовать маму – сначала вот этот кружочек и палочки, потом, когда сможет, он напишет «мама», а потом нарисует рядом домик, потому что он в нём живёт. Потом он сам сочинит песенку, потычет пальчиком в клавиши и сыграет мелодию. Первобытный человек лепил Венеру с мощными формами, как Землю, которая рождает. Потом она превратилась в Венеру Милосскую, в Олимпию и Маху. И пока у нас будут две руки, две ноги, пока мы будем прямоходящими и мыслящими, потребность в искусстве будет. Это идёт от человеческой природы с начала времён, и всё будет так, если её, конечно, не искорежат совсем.

А пока не появились зелёные листочки, пока не видно новых Рублёва, Леонардо, Караваджо, Гойи, Мане, Пикассо, огорчаться не надо – человечество создало столько великого, что и нам с вами хватит вполне, и вообще всем.

Так получилось, что моя специальность подразумевает историческое видение. И в истории уже бывали такие моменты, когда всё подходило, казалось бы, к финальной точке, но потом вдруг появлялись новые люди и что-то происходило. На это и следует надеяться. Потому что сейчас уж слишком явственна индифферентность по отношению к искусству. Культуре не помогают. Не помогают даже умереть. Просто совсем игнорируют. Но многие при этом делают очень умный вид и непрерывно кричат: духовность, духовность. Но нельзя же свести духовность только к религиозному мироощущению. Как нельзя не понимать, что плохое образование, несмотря на интернет, только добавляет хрупкости цивилизации в целом...'

*Из лекции Ирины Александровны Антоновой.*

Секс неможливо згадати

 

Його не витягують з пам’яті, як збережений файл, не відмотують назад і не відтворюють у деталях, бо пам’ять на нього не розрахована. Вона чемно фіксує факт, що було, інколи додає оцінку: добре, дуже добре, неймовірно добре або навпаки, але сам досвід, його фізику й хімію, той момент, коли тіло перестає бути набором частин і стає суцільною хвилею, вона стирає без жалю. Ми можемо до болю чітко пам’ятати, що було до: погляд, напруження, затримку дихання, і що було після: тишу, сором, ніжність, байдужість, втому, але сам пік зникає, ніби його ніколи не існувало. Той короткий зліт або падіння, коли свідомість відпускає контроль і людина на мить перестає бути собою, не має місця в мозку, для нього не передбачено комірки, є лише умовна позначка про те, що тут сталося щось важливе. Природа ніби навмисно не дозволяє нам утримувати це в пам’яті, бо інакше життя зупинилося б, людина зависла б у спогаді, а не жила далі. Залишається анатомія, загальне відчуття симпатії або відрази, слабка тінь емоції без тіла, без напруги, без електрики. Час стирає навіть її, і тоді досвід редукується до сухого знання: так, це було, колись, з кимось, у якомусь житті. І саме тому з’являється бажання повторити, не тому що пам’ятаємо, а тому що не пам’ятаємо. Людина знову й знову намагається наздогнати те, що принципово не затримується, повернути те, що за своєю природою не підлягає збереженню. Секс не для пам’яті. Він для моменту. А все, що після, — лише спроба пояснити собі, чому цього моменту знову хочеться.

Спробуймо без емоцій. Чиста арифметика плюс базова фізіологія. Візьмемо умовно здорову людину, яка почала активне сексуальне життя приблизно з 20 років. До 40 років це 20 років. Хтось починає раніше, хтось пізніше, але для розрахунку цього достатньо. Візьмемо дуже усереднений показник — близько трьох сексуальних контактів на тиждень. У молодому віці це часто більше, у зрілому менше, тому цифра радше занижена, ніж завищена. За рік це приблизно 150 контактів, за 20 років близько 3000. Тепер корекція на реальне життя. У жінки є періоди менструацій, вагітності, післяпологового відновлення, гормональних збоїв, хвороб, стресів, втрати лібідо і все це знижує реальну кількість сексуальних контактів, навіть якщо менструації під час вагітності немає. Якщо врахувати хоча б одну-дві вагітності з післяпологовим періодом, паузи, зниження частоти у зрілому віці, реалістична цифра зменшується щонайменше на третину. У підсумку ми отримуємо приблизно 1800-2200 сексуальних контактів за 20 років, і це за умови одного партнера. І тепер головне питання не про почуття, а про роботу мозку: чи може людина пам’ятати кожен із цих майже двох тисяч актів як окрему тілесну подію з повною фізіологією відчуттів, напругою, піком, хімією? Ні. Пам’ять так не працює. Нервова система не зберігає повторювані тілесні пікові стани як окремі епізоди, вона їх узагальнює. У пам’яті залишаються винятки: перший досвід, особлива людина, переломний момент, сильний емоційний контекст. Решта переходить у фон, у загальне знання і відчуття близькості або її відсутності. Тому так, можна пам’ятати окремі моменти й окремих людей. Але пам’ятати кожен сексуальний контакт протягом життя фізіологічно неможливо. І саме про це був допис.

https://tinyurl.com/5233cxn2

Average IQ in African countries

 

Happy Parrot Moments - 2

 

A visit to the veterinarian

Stress for parrot

A parrot and a cat

Amazing people - 22

 

Yes, he did just ride across a tennis court net   - @danny_macaskill

Football skills

Bmx stunt that shattered the scoring system

Amazing art - 18

 

Creepy or cool Artist @_nekita_

Fynn Jackson is an acclaimed origami sculptor renowned for his intricate and detailed paper masks

Leave it behind