Показаны сообщения с ярлыком культура. Показать все сообщения
Показаны сообщения с ярлыком культура. Показать все сообщения

вторник, 13 января 2026 г.

Сохранять полноценный тонус эмоциональной жизни

 


'Меня часто спрашивают, что такое «Чёрный квадрат» Малевича. Я отвечаю: это декларация – «Ребята, всё кончилось». Малевич правильно тогда сказал, суммируя глобальную деформацию и слом, отражённые прежде в кубизме. Но ведь трудно с этим смириться. Поэтому и началось: дадаизм, сюрреализм, «давайте вещи мира столкнём в абсурдном сочетании» – и поскакало нечто на кузнечиковых ножках. И дальше, и дальше… уже концептуализм, и проплыла акула в формалине. Но это всё не то, это упражнения вокруг пустоты: чего бы такого сделать, чтобы все удивились и не обсмеяли бы.
Больше того, начиная с XVIII века, начался глобальный процесс, который я называю «Гибель богов» – недаром есть такая опера у Рихарда Вагнера. Потому что этот фактор – мифологический – перестал быть главным содержанием и оказывать влияние на пластические искусства. Можно писать «Явление Христа народу» и в тридцатом столетии, но это время, время известного нам великого искусства, кончилось. Мы видим, как разрушается принцип эстетики, духа и принцип идеала, то есть искусства как высокого примера, к которому надо стремиться, сознавая всё свое человеческое несовершенство.
Возьмите Достоевского. Его Сонечка в совершенно ужасающих обстоятельствах сохраняет ангельскую высоту духа. Но в новом времени, а значит, и в искусстве Дух становится никому не нужен. Поскольку искусство, хотите вы этого или нет, это всегда диалог с миром.
А в мире и сейчас, и в обозримом грядущем осталась только реальность как стена, как груда кирпичей, которую нам и показывают, говоря: вот это искусство. Или показывают заспиртованную акулу, но она вызывает только отвращение, она не может вызвать другое чувство, она не несёт ничего возвышенного, то есть идеала. Как выстраивать мир при отсутствии идеала? Я не пророк, но мне ясно: то, что сейчас показывают на наших биеннале, это уйдёт. Потому что консервированные акулы и овцы – это не художественная форма. Это жест, высказывание, но не искусство.
Пока есть – и он будет длиться долго – век репродукций, век непрямого контакта с художественным произведением. Мы даже музыку слушаем в наушниках, а это не то же самое, что слышать её живьём. Но репродукция ущербна, она не воспроизводит даже размера, что уж говорить о многом другом. Давид и его уменьшенный слепок – это не то же самое, но чувство «не то же самое», оно потеряно. Люди, посмотрев телевизионную передачу о какой-либо выставке, говорят: «Зачем нам туда идти, мы же всё видели». И это очень прискорбно. Потому что любая передача через передачу абсолютно не учит видеть. Она в лучшем случае позволяет запечатлеть сюжет и тему.
Постепенно люди отвыкнут от прямого общения с памятниками. К сожалению, несмотря на туризм и возможность что-то посмотреть, новые поколения всё больше будут пользоваться только копиями, не понимая, что есть огромная разница между копией и подлинным произведением. Она зависит от всего: от размеров, материала, манеры письма, от цвета, который не передаётся адекватно, по крайней мере, сегодня. Мазок, лессировка, даже потемнение, которое со временем уже входит в образ, мрамор это или бронза, и прочее, прочее – эти ощущения окончательно утеряны в эпоху репродукций.
Я не мистик, но есть определённое излучение той силы, которую отдаёт художник, работая над картиной иногда много лет. Это насыщение передаётся только при прямом контакте. То же с музыкой. Слушать музыку в концертных залах и её воспроизведение даже на самом новейшем носителе – это несравнимо по воздействию. Я уже не говорю о той части общества, которая читает дайджесты и выжимку из «Войны и мира» на сто страниц.
Вот с этим укорочением, уплощением и обеззвучиванием человечество будет жить, боюсь, долго. Необходимо будет снова воспитать в человеке понимание, что ему необходим сам подлинник как живой источник, чтобы сохранять полноценный тонус эмоциональной жизни.
Власть технологий приведёт к тому, что всё будет исчерпываться получением информации, но будет ли уметь человек грядущего читать глубину, понимать суть, особенно там, где она не явна? Или он не увидит ничего, например, в суриковской «Боярыне Морозовой», кроме фабулы: на санях увозят женщину, поднимающую свой знак веры, а кругом народ. Но почему сани идут из правого угла в левый верхний? Между тем это не просто так, Суриков долго над этим работал и почему-то сделал так, а не по-другому. Будут люди задумываться над тем, почему тот или иной портрет профильный, а не фасовый? Или почему, например, фон просто чёрный?
Чтобы содержание искусства было доступно людям будущего, надо смотреть на великие картины, надо читать великие произведения – они бездонны. Великая книга, будучи перечитанной, на каждом новом этапе жизни открывает вам свои новые стороны. Я пока знаю тех, кто перечитывает великие книги. Их ещё много. Но всё больше будет людей, кто никогда не станет перечитывать ни Пушкина, ни Лермонтова, ни Гёте, ни Томаса Манна. Понимание поэзии тоже уходит. Думаю, в будущем только редчайшие люди будут наслаждаться строками «На холмах Грузии лежит ночная мгла…».
Я не могу предвидеть изменения во всей полноте, как не могла предвидеть интернет. Но знаю, что необходимость в искусстве, вот в этом эстетически идеальном типе деятельности человеческой, снова наберет силу – но мы пока не знаем, в какой форме. И знаете, из чего я делаю такой вывод? Из того, что люди – вы, я, много ещё людей – они продолжают рисовать пейзажи, писать стихи, пускай неумелые и незначительные, но эта потребность есть.
Маленький ребёнок всегда начинает рисовать маму – сначала вот этот кружочек и палочки, потом, когда сможет, он напишет «мама», а потом нарисует рядом домик, потому что он в нём живёт. Потом он сам сочинит песенку, потычет пальчиком в клавиши и сыграет мелодию. Первобытный человек лепил Венеру с мощными формами, как Землю, которая рождает. Потом она превратилась в Венеру Милосскую, в Олимпию и Маху. И пока у нас будут две руки, две ноги, пока мы будем прямоходящими и мыслящими, потребность в искусстве будет. Это идёт от человеческой природы с начала времён, и всё будет так, если её, конечно, не искорежат совсем.
А пока не появились зелёные листочки, пока не видно новых Рублёва, Леонардо, Караваджо, Гойи, Мане, Пикассо, огорчаться не надо – человечество создало столько великого, что и нам с вами хватит вполне, и вообще всем.
Так получилось, что моя специальность подразумевает историческое видение. И в истории уже бывали такие моменты, когда всё подходило, казалось бы, к финальной точке, но потом вдруг появлялись новые люди и что-то происходило. На это и следует надеяться. Потому что сейчас уж слишком явственна индифферентность по отношению к искусству. Культуре не помогают. Не помогают даже умереть. Просто совсем игнорируют. Но многие при этом делают очень умный вид и непрерывно кричат: духовность, духовность. Но нельзя же свести духовность только к религиозному мироощущению. Как нельзя не понимать, что плохое образование, несмотря на интернет, только добавляет хрупкости цивилизации в целом...'
*Из лекции Ирины Александровны Антоновой.*

суббота, 20 декабря 2025 г.

18 цікавих фактів про Данію

 

1. Данія відома тим, що має одну з найщасливіших популяцій у світі, постійно займаючи високі позиції у Світовому звіті про щастя.


2. Датська концепція "hygge" є важливою частиною їхньої культури, що означає затишне, задоволене відчуття благополуччя, яке часто досягається через прості задоволення, такі як тепло, смачна їжа та близьке товариство.


3. Данія є батьківщиною відомого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, відомого своїми історіями, такими як "Русалочка" та "Гидке каченя".

Чарівний ліс Ганса Крістіана Андерсена! Птахи справді мають захоплюючий вигляд на цей чарівний ліс з повітря! Ліс був заснований у 2001 році і нагадує вирізку з паперу Андерсена «Голова Сонця» 

☀️ Візерунок створений з поєднання дубів і лип.


4. Копенгаген, столиця Данії, є домом для знаменитого Тіволі Гардens, одного з найстаріших парків розваг у світі.


5. Данія славиться своєю велосипедною культурою, з розгалуженою мережею велосипедних доріжок і високим відсотком населення, яке використовує велосипеди для щоденних поїздок.


6. Статуя Русалочки в Копенгагені є одним із найбільш впізнаваних пам'яток Данії, натхненною казкою Андерсена. Вона не лише є туристичною атракцією, але й символом данської культури та ідентичності.

Русалочка в Копенгагені – одна з найвідоміших пам'яток Данії і справжній символ міста. Статуя Русалочки, натхнена однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена, була створена скульптором Едвардом Еріксеном і встановлена у 1913 році.
Ось кілька цікавих фактів про цю чарівну скульптуру:
1. Історія створення: Ідея встановлення скульптури виникла у сина засновника пивоварні Carlsberg, Карла Якобсена, який був вражений балетом "Русалочка" і вирішив увічнити цю історію у вигляді статуї.
2. Модель: Для створення статуї Едвард Еріксен використав свою дружину Еліне Еріксен як модель для тіла Русалочки, а балерина Еллен Прайс надала обличчя.
3. Розташування: Статуя розташована на набережній Ланґелініє, недалеко від центру Копенгагена. Вона сидить на камені і дивиться на море, привертаючи увагу численних туристів.
4. Вандалізм: На жаль, статуя не раз піддавалася актам вандалізму. Її кілька разів позбавляли голови, руки і навіть фарбували в різні кольори, але вона завжди відновлювалася і повертається на своє місце.
5. Місцева гордість: Незважаючи на свою невелику висоту – всього 1,25 метра, Русалочка є гордістю данців і обов'язковим пунктом для відвідування в Копенгагені.


7. Данія є однією з найбільш екологічно свідомих країн у світі, зобов'язуючись до сталого способу життя та скорочення свого вуглецевого сліду.


8. Зелена країна: Данія є лідером у сфері сталого розвитку та екологічних технологій, зокрема вітрова енергія становить значну частину її енергетичного балансу .

Цей кемпінг Oasen Rømø розташований у мальовничому зеленому і тихому куточку маленького данського острову Ремьо. І всього за коротку поїздку звідти ви знайдете щось досить унікальне для Данії — пісковий пляж Ремьо, який тягнеться вздовж всього західного берега прямо посеред Вадденського моря. Там Ви можете припаркувати свою машину або проїхатися по, здається, нескінченній ділянці піску.
Оазис Ремьо- Чудова зона для будинків на колесах/фургонів і житлових автомобілів. Чисто, можлива пральна машина, кімната відпочинку, сауни, душові, також доступна для людей з обмеженими можливостями пересування. Багато парковочних місць можна взяти онлайн або забронювати на місці.


9. Датська монархія є однією з найстаріших у світі, що налічує понад тисячу років, а королева Маргрете II є нинішньою правлячою монархинею.

Церква Спасителя (Vor Frelser Kirke) район Кристіанхавн, Копенгаген. Данія
Шпиль цієї церкви - одна з головних туристичних атракцій Копенгагена, що пропонує відвідувачам неймовірний панорамний вид на місто. Копенгаген складається з понад 80 малих островів як природних, так і штучних. І Кристіанхавн був першим островом, штучно створеним з метою бути незалежним міським районом, тому потребував церкви. Церква була побудована в 1695 році, а шпиль завершений у 1752 році.
І тут дійсно варто піднятися 400 сходинками на 83-метрову вежу та насолодитися вражаючим видом!


10. Країна має сильну традицію дизайну, особливо в меблях, з такими іменами, як Арне Якобсен і Ганс Вегнер, які здобули міжнародне визнання.
11. Данія має високий рівень життя, з відмінним медичним обслуговуванням, безкоштовною освітою та сильною соціальною системою.
12. Відомий музей вікінгів у Роскілле демонструє добре збережені вікінгські кораблі, що відображає багатий історичний спадок Данії під час епохи вікінгів.

Музей кораблів вікінгів у Роскіллі – це музей, порт і діюча верф, де кораблі перебудовують із застосуванням стародавніх технологій.
У музеї представлено 5 кораблів вікінгів, навмисно затоплених близько 1070 року у фіорді Роскільде (ймовірно, щоб захистити гирло) і знайдених у 1962 році. Це різні типи кораблів, від транспортних до військових, збереглися від 25% до 70%. Пізніше знайшли ще 9, найбільший з них знаходиться в Копенгагені


13. Лего було винайдено в Данії у 1932 році Оле Кірком Крістіансеном, і сьогодні компанія залишається великим гравцем на світовому ринку іграшок.
14. Країна також відома своїм гастрономічним туризмом. Данія має свою унікальну гастрономічну традицію, включаючи такі страви, як сморреброд (відкриті бутерброди) та різноманітні морепродукти. Копенгагеном має кілька світових ресторанів, включаючи Noma, який часто називають одним із найкращих ресторанів у світі. Копенгаген також славиться своєю вуличною їжею.


15. Данія має розгалужене узбережжя і славиться своїми живописними пляжами, особливо вздовж півострова Ютландія, які приваблюють туристів під час літніх місяців.



 

 


16. Данія славиться своїми замками та палацами, зокрема, на її території розташовано понад 600 історичних будівель, включаючи замки Фредеріксборг і Хельсингер (Ельсінор), відомий завдяки п'єсі Шекспіра "Гамлет" .


17. Народні традиції: У данському фольклорі важливими персонажами є Ніссе — домашній дух, який асоціюється з Різдвом. Данці вважають, що Ніссе приносить удачу, якщо його добре годувати .


18. Традиційні свята: Крім Різдва та Великодня, у Данії відзначають свято святого Миколая 6 грудня та день святого Ханса, коли запалюють великі багаття на березі моря .


На південь від острова Лолланна знаходиться Саксф'єд-Хіллекрог, заповідна природна коса, з дикими кіньми, тисячами перелітних птахів і приголомшливими краєвидами з вершини маяка Хіллекрог. У період з 1 березня по 15 липня доступ до певних частин Hyllekrog обмежений з метою охорони гніздових птахів.


https://tinyurl.com/3jdd7fpp

среда, 21 мая 2025 г.

Трипілля: цивілізація, яку вбила чума

 


Історія, яку ми досі не встигли зрозуміти
П’ять тисяч років тому на території сучасної України вже стояли міста. Не «поселення», не «житла мисливців», а справжні міста з кварталами, тисячами жителів, централізованим виробництвом і торгівлею. Це була Трипільська цивілізація. Культура, яка з’явилася задовго до Риму, Єгипту, Мікен, шумерів чи колеса. Але загинула так, що й могил не залишила.
Що сталося? Чому зникла одна з найпередовіших спільнот неоліту, залишивши по собі тільки уламки посуду, запечені хлібини і здивування археологів?
Тривалий час основною версією була зміна клімату. Трипільці, мовляв, не витримали похолодання після Атлантичного кліматичного оптимуму, не навчилися пристосовуватись, як шумери з іригацією чи єгиптяни з нільськими розливами. Але останні знахідки змушують подивитися на цю версію з підозрою.
У 2018 році в Швеції, у Фальбюгдені, вчені знайшли масове поховання 78 людей, що датуються 2900 роком до н.е. У зубах кількох осіб виявили Yersinia pestis — чумну паличку. Це — перший доведений спалах чуми в історії людства, задовго до "Чорної смерті". Вона могла бути такою агресивною, що вбивала все населення поселень за кілька днів. І настільки давньою, що її штам уже не існує.
А тепер уявіть: саме в цей період, на цих же широтах, зникає і Трипілля. Міста-гіганти, з 10–40 тисячами жителів, які існували століттями, раптом перестають існувати. Без слідів війни. Без втручання зовнішніх сил. Без кладовищ.
Що ми маємо?
– Надзвичайна щільність забудови — будинки впритул один до одного.
– Антисанітарія — худоба жила в будинках разом із людьми.
– Торгівля — активні контакти з Кавказом, Карпатами, балканськими культурами.
– Жодного поняття про ізоляцію, гігієну чи патогени.
Ідеальні умови для стрімкого поширення чуми. Один купець — і за тиждень інфіковані десятки міст.
Археологи припускають, що торгівля, яка забезпечувала трипільців всім необхідним, стала і каналом їх знищення. Спалах хвороби в одному місті — і на найближчому ярмарку її вже несуть у чумацьких бочках інші.
Це не голод, не війна, не клімат. Це — невидимий ворог. Бактерія, яка робила свою справу мовчки і безжально. А що зробила Трипільська цивілізація? Вона зникла. Не залишивши навіть кладовищ. Як після моровиці — поховань не було, бо не було кому ховати.
У 2023 році в Україні (с. Коснєвка, Черкащина) виявлено рештки семи осіб, які датуються приблизно 3700–3600 роками до н.е. Проведено масштабне дослідження (PLOS ONE, doi:10.1371/journal.pone.0289769) з палеогенетики та ізотопного аналізу. Чумної палички поки не знайдено. Але методи вдосконалюються, дослідження тривають, і пульпа зубів зберігає свої секрети. Все ще можливо.
Чума могла не просто вбити Трипілля — вона могла стерти з мапи людства одну з перших міських цивілізацій. А з нею — мову, культуру, імена, історії. І тоді Європа почала все з нуля.
Джерела:
Cell, Vol. 176, 2018, pp. 295–305
Nature, December 2018
Menotti F., The Tripolye Culture, Oxford, 2012
Енциклопедія трипільської цивілізації, 2003
▪️На ілюстрації — умовне фото: рештки жертв чуми XIV століття в Англії. Для кращого розуміння масштабів трагедії. Трипільські могили досі не знайдено.