Таємничий замок у центрі Києва, який щодня бачать тисячі людей, але майже ніхто не знає його історії

 

На бульварі Шевченка височіє одна з найнезвичайніших будівель столиці, будинок аптекаря Фроммета. Через свої вежі та неоготичну архітектуру його часто називають справжнім замком.

Будинок звели наприкінці XIX століття для київського аптекаря Миколи Фроммета. На той час він був прибутковим будинком, де квартири здавалися в оренду мешканцям міста.

1871 року аптекар із Прилук Микола Фроммет цю купив ділянку. На його замовлення архітектор Володимир Ніколаєв розробив проєкт чотириповерхової кам'яниці. Безпосередньо будівельними роботами керував архітектор Павло Спарро.

Будівництво тривало упродовж 1873—1882 років. На першому поверсі Фроммет розмістив аптеку. У будинку облаштували також п'ять житлових і три службових кімнати. З 1884 року аптеку орендував провізор Микола Неметті.

У серпні 1883 року міська дума орендувала будинок Фроммета під військові казарми, в яких розмістилися батальйонний штаб, чотири ротних двори та 400 солдатів.

У лютому 1882 року Миколу Фроммета розбив параліч і лікарі виявили у нього ознаки розладу психіки і недоумства. Справи Фроммета перейшли до його сина Роберта, який, однак, змушений був продати майно батька за борги. 29 листопада 1886 року за підсумками публічних торгів будинок придбав Карл Раузер. Новий власник одразу здав квартири в оренду, щоб отримати дохід з будинку.

30 травня 1889 року в будинку відкрився готель «Київ».

Після встановлення в Києві радянської влади в колишньому будинку Фроммета розміщувалася Центральна аптека Південно-Західного залізниці, згодом залізнична аптека № 1.

На початок XXI сторіччя в будинку розташовані житлові, офісні й торговельні приміщення на першому поверсі. Парадне будинку у жахливому стані і потребує ремонту, водночас з-під штукарки радянського періоду, пробиваються давніші стінові орнаментальні розписи

Найбільше уваги привертають восьмигранні вежі. Саме вони роблять споруду несхожою на більшість будинків та створюють атмосферу старовинної європейської архітектури.

За понад століття будинок пережив зміну епох, поруч виросли сучасні будівлі, але він досі залишається однією з найцікавіших архітектурних деталей бульвару Тараса Шевченка.

У садибі проживали:

історик Митрофан Довнар-Запольський,

лікар, декан медичного факультету Університету святого Володимира (1902—1913) Микола Олександрович Оболонський,

славіст і мовознавець Тимофій Дмитрович Флоринський.

Іноді справжні скарби Києва ховаються не у туристичних путівниках, а просто вздовж звичних маршрутів. Варто лише підняти очі вгору й уважніше придивитися до деталей.

Світлини: oleh.west

Київ - моє улюблене місто

Церковь Богоявления Господня, Рязанская область

 

Богоявленская церковь — руинированный православный храм селе Богоявление Елатомского уезда Тамбовской губернии, ныне урочище в Рязанской области.

54°38′26″ с. ш. 42°08′11″ в. д.HGЯO
Тип	православный храм
Страна	Россия
Местоположение	Ермишинский район
Епархия	Касимовская епархия
Статус	Объект культурного наследия народов РФ регионального значения. Рег. № 621710951350005 (ЕГРОКН). Объект № 6200000982 (БД Викигида)

История

Храм Богоявления был построен в 1911 году в селе Богоявление Елатомского уезда Тамбовской губернии. Первоначальный проект был выполнен в 1898 году архитектором Ф. А. Свирчевским. В проекте был применён особый, своего рода авторский, приём использования пустотелых пилонов в качестве основных опор для пятикупольных церквей «византийского» стиля. В пояснительной записке к первоначальному проекту храма Свирчевский упомянул о разработанном им ранее конструктивном методе: «Церковь эта спроектирована по образцу выстроенной и прочно существующей церкви в селе Лесном Ардашеве Темниковскаго уезда, с изменениями наружной отделки и пристроек сбоку колокольни». По просьбе попечителей строительства А. А. Виноградова и В. Г. Сорокина в 1903 году проект был изменён (автор неизвестен); изменения, коснувшиеся планировочной схемы церкви, не затронули принципиального конструктивного решения купольной системы: была убрана трапезная и колокольня, значительно увеличен центральный купол и расширен центральный неф^[1].

В 1930-х годах храм был закрыт и использовался как склад зерна. Во время коллективизации часть жителей Богоявления погибли, часть арестованы, часть расселены по соседним деревням. Во время укрупнения колхозов оставшиеся жители села разъехались, последнюю семью переселили в 1984 году в соседнее село Большое Ляхово.

Современность

В 2012 году храм передали в собственность Милостиво-Богородицкого женского монастыря Касимовской епархии. С тех пор перекрыли главный купол, водрузили новый крест, а далее восстановление здания очень сильно замедлилось.

Внутри церкви, на боковых стенах у входов, сохранились фрески. На них изображены кресты с подвесками.

Примечания

1.  Позднякова И. Ю. Деятельность Ф. А. Свирчевского на должности Тамбовского епархиального архитектора Архивная копия от 26 марта 2023 на Wayback Machine // AMIT. — № 2 (15). — 2011.

Латвія - 35 цікавих фактів

 

1. Вентас Румба - найширший водоспад Європи (простягається на 110 метрів).. Навесні тут можна спостерігати щорічну міграцію риб, які стрибають через водограй, долаючи течію.

2. Латвія має різноманітні ландшафти: ліси займають понад половину території, є численні озера та мальовниче узбережжя Балтійського моря.

3. Латвія входить до п’ятірки найбільш екологічно чистих країн світу, а понад 20% території займають природоохоронні зони.

4. Старе місто Риги з добре збереженими середньовічними будівлями та вузькими брукованими вулицями входить до списку ЮНЕСКО. Крім цього, Рига славиться однією з найбільших у Європі колекцій будівель у стилі Югендстиль — понад 800 будівель. Югендстиль, або ар нуво, характерний плавними лініями, декоративними деталями, квітковими мотивами та асиметричними формами, і надає місту особливу атмосферу початку XX століття.

5. Культура Латвії поєднує впливи німців, шведів, поляків та росіян із місцевим балтійським характером.

6. Латиська мова зберегла архаїчні риси індоєвропейської давнини. Близька родичка тільки литовська.

7. Населення Латвії становить близько 1,9 мільйона людей. Основу складають латиші, поряд живуть росіяни, білоруси та українці.

8. Латвія має добре розвинену систему освіти з високим рівнем грамотності та акцентом на науку, технології, інженерію та математику (STEM).

9. Латвія має сильну традицію пісень і танців. Латвійський пісенний і танцювальний фестиваль збирає десятки тисяч учасників одночасно.

10. Латвійці не люблять надмірної емоційності в публічному просторі. У транспорті, магазинах чи на вулицях люди говорять тихо, майже не жестикулюють і рідко вступають у розмови з незнайомцями. Для самих латвійців це не холодність, а прояв поваги до особистого простору інших.

11. У Латвії створено одну з найбільших у світі колекцій народних пісень - понад 1,2 мільйона, зібраних протягом століть.

12. Латвійська кухня скромна, але поживна. Піраги, сірий горох з беконом і житній хліб — основні страви.

13. Латвія відома своїм фестивалем літнього сонцестояння Ліго, під час якого люди збираються біля багать, співають пісні та плетуть вінки.

14. Літо в Латвії довге і світле, зима холодна і зі снігом.

15. Рига є батьківщиною одного з перших християнських різдвяних дерев, встановленого в 1510 році.

16. Латвія має давню традицію створення народних костюмів для фестивалів і свят. Вони вишиті яскравими візерунками, які відображають регіональні особливості.

17. Латвія має чудовий балтійський бурштин, який використовують для ювелірних виробів і сувенірів.

18. Палац Рундаль, відомий як Версаль Балтії. є бароковою перлиною латвійської сільської місцевості.

19. Латвія входить в топ країн Європи за швидкістю домашнього інтернету.

20. Музей сонця в Латвії демонструє уявлення про Сонце з усього світу та дозволяє створити власне сонце з глини.

21. У Ризі є відомий Будинок Кота, на даху якого стоять фігури котів із вигнутими спинами. За легендою, їх встановив купець, який не зміг потрапити до гільдії, і коти були спрямовані в бік будинку гільдії.

22. У латвійських селах, як Igate, можна зустріти багато мешканців із однаковими прізвищами.

23. У Ризі є вулиці, що історично були важливими для дипломатії та торгівлі. Деякі з них називали «вулицями шпигунів» через давню присутність контор та сховків для дипломатів та торговців.

24. У Латвії збереглися народні вірування у домових і лісових духів, і традиційно частину врожаю могли залишати для них, щоб захистити будинок і поле.

25. Популяція вовків у Латвії зростає, і вони іноді підходять до країв населених пунктів, особливо в сільській місцевості.

26. Āraiši Archaeological Park— археологічний парк з реконструкцією поселення латгалів VIII–X століть на воді та руїнами замку XIV століття. Це одне з найцікавіших археологічних місць Латвії.

27. Латвія є одним із найбільших експортерів деревини в Європі, а її ліси важливі для економіки та рекреації.

28. Латвія входить у топ-5 країн Європи за кількістю саун на душу населення. Сауна є невід'ємною частиною культури латвійців, як місце для очищення тіла і душі.

29. Національний парк Гауя популярний для байдарок, велосипедів і піших прогулянок.

30. Slītere National Park один із найстаріших національних парків Латвії, відомий древніми лісами, прибережними дюнами та різноманіттям птахів. Тут також збереглася культура лівів -однієї з найменших етнічних груп Латвії.

31. Національний парк Кемері має великі болотяні території та стежки для прогулянок серед дикої природи.

32. Латвія має давню традицію виготовлення меду, який вважається одним із найчистіших у Європі.

33. Латвія виробляє екологічно чисту та органічну продукцію, яку можна знайти на ринках Риги та інших міст.

34. Однією з найвідоміших латвійських напоїв є чорний бальзам, трав’яний лікер з 18 століття.

35. Ю́рмала (латис. Jūrmala) — найбільше місто-курорт Латвії, розташоване за 25 км від Риги. Це довга смуга (32 км завдовжки й 3 км завширшки) уздовж Ризької затоки.