Поява тривалих блокуючих антициклонів (теплових куполів Heat Domes) над Європою та всією Північною півкулею це прямий наслідок зміни глобальної циркуляції атмосфери, викликаний НЕРІВНОМІРНИМ потеплінням планети.
Головний механізм, який відповідає за це явище, пов'язаний з струминним плином Jet Stream та термодинамікою висотних тисків.
Струминний плин Jet Stream це потужний вузький шар вітру на висоті 8-12 км, який рухається з заходу на схід і переносить циклони (із дощами) та антициклони над Європою.
Раніше Jet Stream рухався завдяки великій різниці температур між холодною Арктикою та теплим Екватором. Чим більша різниця температур тим сильніший вітер, тим швидше він проганяв різну погоду над Європою. Погода змінювалася кожні кілька днів.
Зараз Арктика теплішає в 3-4 рази швидше, ніж решта планети. Різниця температур між Північчю та Екватором скорочується.
Через те що впав градієнт Jet Stream слабшає, втрачає швидкість і починає утворювати гігантські хвилі південь-північ (хвилі Россбі), подібні до меандрів старого повільного рівнинного струменя.
Коли ця висотна хвиля застрягає на одному місці, вона формує стійку область високого тиску = блокуючий антициклон.
Антициклон працює не просто як високий тиск, а як самонагрівальна пастка. В центрі антициклону повітря стискається й опускається до землі, через що воно додатково розігрівається та висушується, не даючи формуватися хмарам. Безхмарне небо пропускає 100% сонячного тепла.
На початку процесу сонячне тепло витрачається на випаровування залишків вологи з ґрунту й рослин (природне охолодження). Але коли волога вичерпується, всі 100% сонячної енергії починають іти на безпосереднє нагрівання повітря.
Гаряче повітря розширюється й куполом піднімається у верхні шари атмосфери, додатково зміцнюючи зону високого тиску й відштовхуючи будь-які вологі циклони з Атлантики далі на північ або південь.
Останні дослідження Потсдамського інституту вивчення кліматичних змін показують, що при певних конфігураціях температур хвилі Jet Stream застрягають у пастці між екватором та полюсом. Це явище називають квазірезонансним підсиленням Quasi-Resonant Amplification: хвилі атмосферного тиску фіксуються в географічних координатах і не можуть зсунутися з місця протягом кількох тижнів або навіть місяців.
Через те що Арктика продовжує танути та теплішати ВИЩИМИ ТЕМПАМИ, ніж решта планети, Jet Stream залишатиметься повільним.
Явище, через яке Арктика теплішає суттєво швидше за решту планети (в 3–4 рази швидше за середньоглобальний темп), у кліматології називається Арктичним підсиленням Arctic Amplification.
Це відбувається не через якесь додаткове джерело тепла над Північним полюсом, а через систему позитивних зворотних зв'язків ПЗЗ, які розганяють потепління самі по собі. Білий сніг та морський лід мають високе альбедо 80-90%, тоді як океан лише 10%. Що менше стає льоду, то більше тепла акумулює Північний Льодовитий океан протягом літа. Всі наступні зими лід утворюється пізніше й є тоншим, через що наступного літа він тане ще швидше.
Влітку Північний океан накопичує гігантську кількість сонячного тепла на відкритих від льоду ділянках. Восени та взимку, коли сонце сідає і починається полярна ніч, океан починає активно віддавати це накопичене тепло назад у холодну арктичну атмосферу. Це заважає повітрю охолодитися до його історичних критичних мінусів.
В тропіках та помірних широтах нагріте біля землі повітря легко піднімається вгору на велику висоту (відбувається глибока конвекція) і розсіює тепло по всій товщі тропосфери. В Арктиці атмосфера є термічно стратифікованою (шаруватою). Через високий тиск та специфіку полярного клімату переважає температурна інверсія: холодне важке повітря лежить біля поверхні, а тепліше над ним. В результаті все тепло, яке віддає океан або яке приносять вітри, затискається у вузькому приземному шарі завтовшки кілька сотень метрів, замість того щоб розсіюватися по всій висоті. Це викликає стрибкоподібне зростання температури безпосередньо біля поверхні землі.
Під час танення тундри та вічної мерзлоти permafrost у воду та атмосферу вивільняються гігантські об'єми метану та CO2, що додатково підсилює локальний парниковий ефект безпосередньо над Арктичним регіоном.
Атмосферна циркуляція та Північно-Атлантична течія працюють як природна система опалення, що переносить надлишки тепла від Екватора до Полюса. Зі збільшенням загальної енергії в атмосфері це перенесення стає інтенсивнішим, поставляючи додаткове тепло прямо в арктичний басейн.
