Чому кліщів стало більше?

 

Поговоримо про англомовне відео (https://www.youtube.com/watch?v=8Pfy6XBp0QY&t=305s), у якому пояснюють, чому кліщів останніми десятиліттями стало більше.

Важлива ремарка: відео зняте у США й багато в чому говорить саме про схід Північної Америки, з притаманними цьому регіону видами кліщів, оленів, своєю історією лісів, пожеж і землекористування. Тому низку факторів, які погано переносяться на Україну, ми прибрали, залишивши головну екологічну ідею, яка актуальна значно ширше: кліщів стає більше там, де для них одночасно є волога, укриття, рослинність і достатньо тварин-хазяїв.

Щоб зрозуміти, чому чисельність кліщів «вибухає», треба згадати одну просту річ: кліщі не стрибають на нас із дерев. Вони зазвичай чекають на траві, низькій рослинності або в підстилці, поки повз них пройде тварина чи людина. Для розвитку їм потрібна кров, а між «полюваннями» - вологе й захищене середовище.

Один із головних ворогів кліща - висихання. Саме тому кліщам добре там, де є волога лісова підстилка, шар опалого листя, тінь, густі трави, кущі й достатньо укриттів біля землі. У відкритому, сухому, добре прогрітому сонцем середовищі кліщу складніше вижити, бо він швидко втрачає воду.

У відео це пояснюють через зміни ландшафтів у східній частині Північної Америки. Там багато колишніх відкритіших, сухіших лісів і напіввідкритих ландшафтів поступово стали густішими, темнішими й вологішими. Менше світла доходить до землі, накопичується більше листяної підстилки, з’являється більше чагарників і молодої деревної рослинності. А для кліщів це майже ідеальний готель: волого, затишно і є де чекати на хазяїна.

Але сама волога - це ще не все. Кліщам потрібні тварини, на яких вони живляться. Молоді стадії часто використовують дрібних ссавців, птахів або плазунів, а дорослі кліщі можуть живитися на більших ссавцях. В Україні гризуни, їжаки, птахи, козулі, олені, кабани, собаки, худоба та інші тварини можуть підтримувати життєвий цикл різних видів кліщів.

Ще один важливий фактор - фрагментація природних територій. Коли ліс, луки, посадки, дачі, парки й приватна забудова перемішуються в один «клаптиковий» ландшафт, утворюється багато узлісь, стежок, заростей і напівприродних ділянок. Для тварин це коридори пересування, для кліщів - місця очікування, а для людей і домашніх тварин - точки контакту з ними.

Клімат також має значення, але тут важливо не спрощувати. Тепліші зими й довший сезон активності можуть допомагати кліщам раніше активізуватися і довше залишатися активними. Але надто суха й спекотна погода, навпаки, може бути для них несприятливою. Тобто зміна клімату не означає автоматично, що «кліщів стане більше всюди». Радше змінюється те, де, коли і як довго вони можуть бути активними.

У відео також згадують роль вогню: у деяких природних системах регулярні пожежі низької інтенсивності історично підтримували ландшафти більш відкритими й сухими, а отже менш комфортними для кліщів. Але важливо: це НЕ заклик випалювати траву. В Україні самовільне випалювання сухої рослинності - це шкода для комах, плазунів, птахів, ґрунту, мікроорганізмів і часто ще й пожежна небезпека. Ідея тут не в тому, що «треба палити», а в тому, що структура середовища дуже сильно впливає на кліщів.

Отже, відповідь на питання «чому кліщів стало більше?» - не одна магічна причина. Це комбінація факторів: більше вологих і зарослих місць, більше підстилки й укриттів, достатньо тварин-хазяїв, зміни клімату, фрагментація ландшафтів і частіший контакт людей із такими середовищами.

І головне: кліщі - це не просто «літня проблема». У теплі періоди року вони можуть бути активними дуже довго, а за сприятливої погоди - навіть тоді, коли ми вже психологічно не очікуємо їх побачити. Тому після прогулянок у лісі, парку, на луках чи біля заростей варто оглядати себе, дітей і домашніх тварин, використовувати репеленти та не забувати, що найкращий спосіб уникнути проблеми - не дати кліщу довго залишатися на тілі.

А ви помічали, що кліщів останніми роками стало більше, чи просто ми почали частіше про них говорити?

А якщо вам сподобався цей допис і ви хочете бачити більше такого і не тільки контенту, підписуйтесь на наш телеграм канал:

https://t.me/Flora_Fauna_UA

А ви знали, що... у МЕДІ є живі ферменти !!!

 - А ви знали, що... у вулику від 10 до 80 000 бджіл?

- А ви знали, що... Мед містить речовину,

що допомагає мозку людини краще функціонувати!

- А ви знали, що... мед - це ЄДИНА їжа у світі, яка сама може підтримувати людське життя!

- А ви знали, що... достатньо однієї чайної ложки меду, щоб підтримувати життя людини протягом 24 годин!

- А ви знали, що... Прополіс, зроблений бджолами, найсильніший природний АНТИБІОТИК!

- А ви знали, що... щоб отримати 1 гр бджолиної отрути, вам потрібні жала більше 10 000 бджіл.

- А ви знали, що... мед НЕ МАЄ терміну придатності!!!

- А ви знали, що... мед був першим у світі товаром... як водяний знак.

- А ви знали, що... щоб отримати 1 кг меду потрібен нектар з більш ніж 1 000 000 квітів…

- А ви знали, що... На першій у світі монеті намальована бджола !

- А ви знали, що... мед вживають з сотами…

- А ви знали, що... бджолиний мед - найздоровіша їжа у світі!!!

- А ви знали, що... Пилок може мати більше 1500 кольорів та відтінків.

- А ви знали, що... бджола може літати зі швидкістю більше 60 км/год.

- А ви знали, що... тіла великих імператорів світу закопували в золотих трунах, а потім фарбували медом, щоб вони не гнили…

- А ви знали, що... бджоли - ЄДИНІ із комах, які виробляють їжу для людей!!!

- А ви знали, що... Назва "МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ" походить від того, що молоді пари після шлюбу вживали мед і гідромель для плодовитості ...

- А ви знали, що... бджолина мати (королева) продукує вдвічі більшу вагу своїх яєць за власну вагу протягом одного дня!

- А ви знали, що бджоли махають крилами більше 11 000 разів на хвилину…

- А ви знали, що... МЕД має єдиний і неповторний свій смак…

- А ви знали, що... найкращий мед для жінок - малиновий мед.

Бджола живе менше 40 днів,

відвідує мінімум 1000 квітів і виробляє менше чайної ложки меду,

але для неї це все її життя.

Та не вистачить нам часу, аби оповідати про цих маленьких працівниць, котрі на своїх крильцях підтримують людський рід.

Дякуємо, БДЖІЛКИ!

М. Демянчук

Бражники України. Частина 2.

 

Бражник винний малий

Бра́жник ви́нний мали́й (Deilephila porcellus L.) — метелик родини бражникових. Описаний Карлом Лінеєм у 1758 році. Також зустрічається назва бра́жник роже́вий.

Зовнішній вигляд

Довжина передніх крил 2,2-2,4 см. Передніми та задніми крилами проходить широка жовто-коричнева смуга із зубчастим краєм, яка завершується на вершині крила. Черевце червоного кольору з жовто-коричневою смугою по всій спині. Як і бражник винний середній має дуже великі очі.

Ареал

Ареалом виду охоплює всю Європу. В гірській місцевості трапляється на висоті до 1600 м. (в Альпах). Літає в долинах річок та струмків, вологих лісах, також в парках та садках. Час льоту — з середини травня до початку липня. На півдні Центральної Європи інколи трапляється II покоління. Завзято летить на світло.

Гусінь

Гусінь живе з липня до серпня. Яйця метелик відкладає по одному на кормовій рослині. Окрас гусені доволі розмаїтий. Зустрічаються зелені, коричневі та чорнуваті. На передній частині тіла є чотири круглі плями. Ріг на кінці тіла маленький. Лялечка бражника зимує у сплетеному коконі.

Кормові рослини цього виду зніт вузьколистий, розрив-трава, підмаренник.

Література

Райххолф-Рим Х. Бабочки. М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. с. 122.

Джерела

1. ↑ Fauna Europaea. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2020.
2. ↑ Sphingidae of the Western Palaearctic. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 22 серпня 2020. A.R. Pittaway

Язикан звичайний

Язикан звичайний (Macroglossum stellatarum) — метелик з родини бражникових (Sphingidae); подібно до колібрі, живиться нектаром, зависаючи біля квітів^[1]. Здійснює далекі сезонні міграції, може розвивати швидкість до 80 км/год^[2].

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Розмах крил — 38—50 мм. Передні крила — сірі, з поперечним малюнком, задні — яскраво-оранжеві, мають темну облямівку. Черевце закінчується пензликом, що зовні нагадує хвіст птаха, через що комаха стає схожою на колібрі.

У польоті

Під час відпочинку

Поширення та місця існування[ред. | ред. код]

Поширення — Європа, Північна Африка, Західна і Середня Азія.

Трапляється по узліссях, в підтоплених, добре прогрітих місцях.

Distribution of Macroglossum stellatarum. Blue: Summer distribution, Green: All year distribution, Yellow: Winter distribution possible

Річний цикл

Протягом року розвиваються два покоління: 1-ше складається з особин, що прилітають з півдня (початок травня — середина липня); 2-ге покоління восени відлітає на південь (кінець серпня — кінець жовтня).

Потомство виробляє двічі на рік, інколи, за сприятливих умов — тричі. Гусінь розвивається на підмаренниках і зірочниках: 1-ше покоління ранньої осені (зимує у фазі лялечки або імаго), 2-ге покоління — влітку (червень — серпень)^[3]. Забарвлення — від зеленого до темно-бурого, лялечка — червона.

Чисельність комах є непостійною: наявні значні коливання від впливу середовища існування, як то різка зміна погодних умов, забруднення пестицидами тощо^[4].

Примітки

1. ↑ Метелик-колібрі. Язикан звичайний. https://zvidusil.in.ua/. Процитовано 19 вересня 2020.
2. ↑ Taubenschwanz. web.archive.org. 23 квітня 2009. Архів оригіналу за 23 квітня 2009. Процитовано 26 січня 2022.
3. ↑ Язикан звичайний. http://factosvit.com.ua/. Процитовано 19 вересня 2020.
4. ↑ Язикан звичайний — комаха-«колібрі». https://uk.play-azlab.com/.

Долбина элегантная

Долбина элегантная (Dolbina elegans) — ночная бабочка из семейства бражников (Sphingidae)

Описание

Средней величины бабочка, с мощным, заострённым на конце телом и узкими вытянутыми крыльями. Размах крыльев около 40-53 мм. Основная окраска верхней стороны крыльев серовато-коричневая. На верхней стороне передних крыльях проходят волнистые поперечные перевязки. Рисунок задних крыльев развит слабо. Усики веретеновидные, относительно длинные, обычно с заострённой и крючковидно загнутой вершиной. Глаза крупного размера, округлые, прикрытые сверху пучком из удлинённых чешуек. Хоботок весьма длинный, превышает в несколько раз длину тела^[1].

Ареал

Ареал охватывает Украину, Молдавию, Румынию, Болгарию, Турцию, Сирию, Иорданию и Израиль^[1].

На Украине вид впервые был обнаружен в Одесской области в 1990 году вблизи с. Яськи Беляевского района^[2]. Позже находки вида были совершены в окрестностях с. Маяки Беляевского района Одесской области^[3] и в с. Кучурган Раздельнянского района^[4]. Начиная с 2003 года вид регулярно отмечается в Подольске и его окрестностях на севере Одесской области^[5].

Биология

На юге ареала развивается в двух поколениях. Время лёта первого поколения — с середины апреля по середину мая. Второе поколение — с середины июля по середину августа^[6][7]. На Украине все бабочки были отловлены в период с 12 июля до 14 августа.

Гусеницы развиваются предположительно на ясенях (род Fraxinus из маслинных (Oleaceae)).

Примечания

1. ↑ Перейти обратно:^1 2 Pittaway, A. R. The hawkmoths of the western Palaearctic. — L.: Harley Books in association with the Natural History Museum, 1993. — 240 p. — ISBN 9780946589210.
2. ↑ Николаев, В. Б. и Плющ, И.Г. (1994) Новый для фауны Украины вид бражника — Kentrochrysalis elegans (Lepidoptera,Sphingidae). Вестник зоологии (1), 52
3. ↑ Дузь С. Л. (2007) К вопросу изучения лепидоптерофауны Днестра. Причорноморський екологічний бюлетень, 4 (26), 130-13
4. ↑ Архипов, А. М. (2003) Сведения о некоторых краснокнижных и редких видах бабочек Одесской области. В кн: Читання пам’яті О. О. Браунера: Матеріали 3 міжнародної наукової конфе ренції , Астропринт, Одесса, 69-72
5. ↑ Халаим Е.В. (2015): Бражник Dolbina elegans (Lepidoptera, Sphingidae) в Одесской области (Украина). — Українська ентомофауністика. Ukrainska Entomofaunistyka 6(1) : 45–46.
6. ↑ Czékely, L. (2010) Fluturi de noapte din România 1 . Disz-Tipo, Sâcele, 1-264
7. ↑ Beshkov, S. & Langourov, M. (2004) Butterflies and Moths (Insecta: Lepidoptera) of the Bulgarian part of Eastern Rhodopes. In: Biodiversity of Bulgaria. 2. Biodiversity of Eastern Rhodopes (Bulgaria and Greece) , Beron P. & Popov A. (Eds), Pensoft & Nat. Mus. Natur. Hist., Sofia, 525-67

Бражники України. Частина 1.

 

Бра́жникові (Sphingidae) — родина великих або середнього розміру метеликів. Тіло товсте, сильне. Передні крила вузькі, довші за задні. Хоботок нерідко довший за тіло. Більшість бражникових літає увечері та вночі. Гусінь велика, майже завжди з рогом на задньому кінці тіла; гусениці багатьох бражникових при подразненні набувають пози, в якій нагадують статую сфінкса, звідки походить латинська родова назва багатьох форм — Sphinx. Відомо близько 1 200 видів, найбільші за розміром (до 18 см в розмаху крил) в Бразилії. В Україні зустрічається понад 20 видів бражникових, у тому числі бражник мертва голова (Acherontia atropos), бражник тополевий (Laothoe populi), бражник бузковий (Sphinx ligustri) та інші. 7 видів бражникових занесено до Червоної книги України.

Обтічним тілом, вузькими, витягнутими крилами бражники нагадують малесенький літак-винищувач. Ці комахи, дійсно, вправні літуни, найкращі серед метеликів. Швидкість їх перевищує 50-60 км/год.

Опис

Імаго

Бражник олеандровий

Великі або середньої величини метелики, з потужним тілом. Розмах крил 30-175 мм. У більшості видів 80-100 мм. Вусики довгі, веретеноподібні, зазвичай із загостреною і гачкоподібно загнутою вершиною. Очі круглі, голі, часто прикриті згори чубком з подовжених лусочок. Хоботок зазвичай дуже довгий, перевищує у декілька разів довжину тіла, рідше короткий, іноді зредукований. Губні полапки добре розвинені, загнуті догори, із зовнішнього боку густо покриті лусочками, з внутрішньої сторони зазвичай позбавлені лускатого покриву.

Лапки несуть декілька рядів коротких, міцних шипиків. Черевце покрите прилеглими лусочками, зібраними на кінці у вигляді пензлика або широкої щітки. Передні крила більш ніж в 2 рази довші за свою ширину, з підгостреною вершиною. Їх зовнішній край рівний або різьблений, з глибокими вирізками між жилками, сильно скошений до заднього краю, іноді округлий. Задні крила зазвичай в 1,5 разу довше за свою ширину, помітно скошені до заднього краю, з неглибокою виїмкою по зовнішньому краю перед анальним кутом. Зачіпка зазвичай добре розвинена, іноді рудиментарна

Гусениця

Гусениця бражника молочайного

Гусениці досить великі, з п'ятьма парами ніг. Забарвлення досить яскраве, з косими смужками і плямами у вигляді очей. Гусениці розвиваються переважно на деревних і чагарникових породах, значно рідше — на трав'янистих рослинах, відрізняються вузькою харчовою вибірковістю і найчастіше здатні живитися тільки на одному або декількох близькоспоріднених видах рослин; багатоїдні види серед бражників зустрічаються рідко. Окремі види відомі як другорядні шкідники сільського і лісового господарства. У лісах трохи ушкоджують різні хвойні і широколистяні породи, в садах — плодові і кісточкові культури. На задньому кінці тіла гусениці майже завжди є характерний щільний наріст — «ріг». Гусениці проявляють активність в присмерковий і нічний час доби.

Лялечка

Лялечка відрізняється тим, що на задньому кінці у неї є підвищення у вигляді рогу, якого позбавлені тільки небагато видів.

Бражник бузковий

Бражник бузковий (Sphinx ligustri) — великий нічний метелик родини бражникові. Поширений в Європі та Північній Азії. Гусениця живиться листям бузку, бирючини, ясена, калини тощо.

Опис

Великий бражник з розмахом крил 9-10 см. Передні крила зверху темнобрунатні, з бурою смугою на передньому краї та ще одною блідобурою за нею. Задні крила рожеві, з трьома чорними перепасками. Черевце згори посередині має чорну поздовжню смугу, боки черевця з чорними та рожевими кільцями.

Гусениці зелені, з косими біло-фіолетовими смугами, кінчик рогу чорний. Лялечка формується в верхньому шарі ґрунту. На півночі імаго літають в травні-червні. За рік в Україні розвивається 1 чи 2 покоління

Наукове значення

Типовий вид роду Sphinx^[en].

Бражник бузковий широко вивчався в лабораторних умовах як модельний об'єкт для розуміння фізіології та біохімії комах.

Бражник ліворнський

Бражник ліворнський (Hyles livornica) — вид метеликів з родини бражникових (Sphingidae).

Поширення

Вид поширений в Африці, Південній Європі, Західній та Центральній Азії, Індії, Китаю. Влітку бродяжні особини трапляються по всій Європі, в Сибіру та Японії.

Опис

Розмах крил 60-85 мм. Передні крила оливково-коричневі з білими жилками і з білою смужкою від вершини до внутрішнього краю крила. Задні крила рожевого кольору з чорними переднім і заднім краями. На передньоспинці є 2 білі поздовжні смуги. Кінчики вусів — білі. На передній половині черевця чергуються по 3 чорні та білі поперечні смуги.

Самець

Самець

Самиця

Самиця

Галерея

Яйця

Гусениця

Лялечка

Имаго